Яскравий початок осені... Люблю...

















Я жив би з тобою на дикому острові чи в затінку кришталевої люстри,
Бо жити з тобою — нормально і просто, й життя не минає пусто.
І ранок завжди обіцяє зустріч, а вечір завжди натякає на більше.
І в мозку на смітниках і пустищах цвітуть і буяють вірші.
Густішає чай і вариться кава , контрольні дві сигарети,
все співпадає цілком нелукаво —знаки, предмети, прикмети.
Все випадає зі схем і матриць і йде за козиром козир.
Ми виграємо найважчу з партій і переходимо в прозу,
І проживаєм життя словами ,буквами ,числами ,фразами.
Нуль розділових знаків між нами —ми завше пишемось разом...
Юрко Іздрик