Жив собі старенький записничок... Всі сторінки вже були давно списані- на них записувались вірші та різні думки і вислови, які здавались влучними та розумними свого часу... Інколи...згодом йому ставили запитання та відкривали навмання, очікуючи на відповідь... Він старався як міг- говорив...говорив... Час минав ...
І от що цікаво, коли ти молодий ,так багато думок ,якими хотілося б поділитися, але нема грошей на красивий записник і навіть не має вміння зробити його самостійно... І от ти стаєш дуже дорослим ,з грошима ,набуваєш навичок та вмінь щоб зробити щось особливе ,але зникає бажання говорити...і нові списані записнички не з'являються...
Ти вчишся говорити поглядом ,дотиком, вчинком ,подарунком ,дрібничкою і слова стають майже не потрібними...і взагалі зникає бажання комусь щось доводити чи пояснювати... ти просто робиш висновки...і слів стає все менше... Залишаються лиш найважливіші...
Сьогодні покажу вам реінкарнацію старого записничка з невеличким майстер класом