Я. Весна 2018.

 Нехай у Вашому житті завжди буде момент для щастя, причина для посмішки і час для мрії!

Років через двадцять ви більше будете шкодувати про те, що не зробили, ніж про те, що зробили. Тому піднімайте якоря і відпливайте з тихої гавані. Ловіть попутний вітер у свої вітрила. Шукайте. Мрійте. Робіть відкриття.

 

Я не встигла звернути за ріг, і зустрілися ми... Прости...
Ти, здається, також не зміг  непомітно мене обійти.
Що ж, минуло чимало літ, все розвіялось, наче дим...
Привітайся ж зі мною як слід, як годиться друзям старим.

І нехай не тремтить рука, і бентежних не треба слів,
щоб розмова, як тиха ріка, не виходила з берегів.
Щоб на світлу її гладінь не набігло ніяких бриж,
а якщо і відкинув тінь, то лише прибережний комиш.
Бо коли потривожить на дні, -на поверхню піщинки йдуть.
Хоч самі по собі дрібні, та велика з них каламуть.

Що ти уникаєш згадок,  а наші місця якомога
обходиш на всякий випадок, ідеш на десяту дорогу.
Якщо ж тепер врахувати, що й я їх обходжу по змозі,
боюсь, що ми можем зустрітись якраз на десятій дорозі.

#Ліна_Костенко