Новорічна кулька

Ось така новорічна кулька створилась. В когось кулі зимові, а в мене-з думкою про весну...

— Що відбувається в світі? — Це просто зима.
— Просто зима, ви гадаєте? — Так, я гадаю.
Я, як умію, старанно сліди прокладаю
Вранці у ваші поснулі доми крадькома.

— Що за усім оцим прийде? — Там січень гряде.
— Збудеться січень, вважаєте? — Так я вважаю,
Книгу я білу читаю, її поважаю,
Ту, у якій завірюха мете де-не-де.

— Чим це все потім закінчиться? — Квітнем ясним.
— Збудеться квітень, ви впевнені? — Я у це вірю.
Чув я уже, і чутки ці уже перевірив,
Весни, що нами задумані — точно здійсним.

— Що з цього всього прослідує? — Жити життя,
Шити легенькі сукенки з тоненького ситцю.
— Ви так гадаєте, буде усе це носитись?
— Просто гадаю, що те необхідне шиття...

Те необхідне шиття, бо минуться сніги,
Недовговічні полон і холодна неласка.
Прошу, дозвольте у честь новорічної казки
Затанцювати із вами, мені до снаги...

Місяця срібло минають сьогодні вітри,
Вплів карнавал в себе маски і музики звуки.
Вальс починається. Пані, подайте-но руку,
І — раз-два-три, раз-два-три,
раз-два-три, раз-два-три!..

(переклад Вікторії Бричкової-АбуКадум)